Власний психологічний вимір
Вже зовсім скоро до школи прийдуть першокласники. Всі, і на державному рівні, і на рівні кожної родини готуються до цього дня: ремонтують приміщення, комплектують підручники, посібники, зошити та інше шкільне приладдя для кожної дитини. А як почувають себе самі першокласники. Ми думаємо, що той, хто прочитає наступні висловлення дітей, відкриє для себе багато нового (щоправда, не завжди приємного), зможе краще зрозуміти своїх дітей і в майбутньому уникнути багатьох помилок.
— Я мрію про шапку-невидимку, щоб хоч іноді можна було ховатися від своїх батьків і не чути, як вони увесь час мене лають, лають, лають (Маша, 6 років).
— Я ніколи нікого не б'ю, тільки якщо мені заважають малювати, чи якщо штовхнуть. Чи якщо сміються з мене. Чи якщо не приймають грати... чи... чи... а взагалі я не б'юся (Оля, 6 років).
— Найгірше в житті — це коли мене змушують читати. Чи грати на піаніно! (Артур, 6 років).
— Я не хочу ранком уставати. Я не хочу їсти суп, не хочу залишатися із сестричкою, не хочу, щоб мене лаяли і карали. Я хочу грати в машинки (Олексій, 6 років).
— Мама дає мені 10 копійок, якщо я цілу годину мовчу і не чіпляюсь до неї. Мені це подобається, але і не подобається, Тому що увесь час говорити хочеться. Навіть горло болить (Олексій, 6 років).
— Я не люблю ходити з мамою в магазини. Не люблю, коли на вулиці вона розмовляє з тітоньками. Якби мама не розсердилася, я б завжди кидав у цих тіток сніг, а вони б усі швидко ішли (Гриша, 6 років).
— Я завжди дуже боюся, що батьки будуть мене за що-небудь лаяти. Якби я знав, за що, не робив би цього ні-ко-ли!!!(Єгор,5років).
— Один раз я не поклав свої брюки на місце. Мама дуже розсердилася і перестала зі мною розмовляти. Прийшла за мною в дитячий сад о сьомій годині, пізніше усіх. Тепер я завжди забираю речі, але все рівно боюся, що що-небудь неправильно покладу. Мама знову розсердиться і може взагалі ніколи не забрати мене з дитячого садочку (Артем, 6 років).
— Я дуже боюся маму, коли вона на мене кричить Мені тоді хочеться стати маленькою-маленькою, зовсім непомітною, і сховатися за фіранку (Женя, 6 років).
— Якби я був чарівником, я б обов'язково зробив так, щоб мама з татком не сварилися, щоб тато не пив горілку і щоб мені подарували поліцейський набір, як у Віті (Коля, 6 років).
Вправи із самопізнання
Чи готові ви віддати дитину до школи?
1. Мені здається, що моя дитина навчатиметься гірше за інших дітей.
2. Я побоююся, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.
3. На мій погляд, чотири уроки — це непомірне навантаженняна малюка.
4. Важко бути впевненим, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.
5. Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька — його рідна мати.
6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, писати, рахувати.
7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.
8. Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.
9. Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.
10. Моя дитина ніколи не ходила у дитячий садок і весь час проводила з матусею.
11. Початкова школа, на мою думку, рідко здатна навчити чогось дитину.
12. Я побоююся, що однокласники глузуватимуть з моєї дитини.
13. Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.
14. Боюся, вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.
15. Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!» Впишіть свої відповіді в таблицю: якщо ви згодні з твердженням, поставте хрестик у клітинці, якщо не згодні — залиште її порожньою.
А тепер підрахуйте позитивні відповіді. Отже, якщо їх:
• до 4 балів — це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (Ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);
• 5—10 балів — краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;
• 10 балів і більше — було б непогано порадитися з дитячим психологом. А вже зараз радимо:
• більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам'ять, увагу, тонку моторику.
• звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми.
• грайте з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою.
Чи готова дитина до школи?
• Чи хоче ваша дитина йти до школи?
• Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
• Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж ЗО хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
• Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
• Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?
• Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?
• Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
• Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?
• Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
• Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
• Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
• Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Підрахуйте позитивні відповіді на запитання.
Одже, якщо їх:
від 5 до 18 — дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
від 10 до 14 — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;
від 9 і менше — почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Чи хочу я до школи?
• Коли я піду до школи, у мене з'явиться багато нових друзів.
• Мені цікаво, які в нас будуть уроки.
• Думаю, що запрошуватиму на свій день народження весь клас.
• Мені б хотілося, щоб урок тривав довше, ніж перерва.
• Цікаво, що у школі пропонують на сніданок?
• Коли я піду до школи, то буду добре навчатися.
• Найкраще у шкільному житті — це канікули.
• Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.
• Мені хочеться до школи, тому що багато дітей із мого будинку (моєї вулиці) уже навчаються.
• Якби мені дозволили, я б пішов(ла) учитися вже торік.
• Якби хто-небудь став за тебе говорити, чи погодився(лася) б ти із цими словами?
Отже, якщо:
1 - 3 бали — ваша дитина думає, що непогано живе і без школи. Варто замислитися!
4—8 балів — так, хочеться до школи. Тільки для чого? Якщо більше балів у першій п'ятірці запитань, то ваша дитина, в основному, мріє про нові ігри і друзів. Якщо більше балів у другій п'ятірці запитань, то вона цілком уявляє собі основне призначення школи, і воно не викликає поки відрази.
9—10 балів — прекрасно, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на наступні 10—12 років!
Результати можуть вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми — учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи — це комплекс здібностей, що піддаються корекції.
Вони потребують нашої допомоги
Дорослі, які не байдужі до щасливого майбутнього школярів повинні пам'ятати що необхідно:
• навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
• навчити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.
• прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
• розвивати світогляд дитини, знання, які вона має про довкілля, від найближчих його явищ, які вона безпосередньо засвоїла, і до подальших, які засвоїла, коли пощастило подорожувати з батьками, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо.
Дорослі повинні знати:
• що знає дитина про себе, про свою родину, про своє село, місто, вулицю;
• що знає про явища природи; що знає дитина про світ;
• які її улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання,письменники, художники, композитори;
• що знає про доброту, чуйність-байдужість; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди;
• що знає дитина про сучасну техніку, транспорт.
Технології роботи з дітьми
Гіперактивні діти
1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
2. Зменшити робоче навантаження дитини.
3. Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди. Використовувати фізкультхвилинки.
4. Бути драматичним, експресивним педагогом.
5. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
6. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.
7. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, поглажування).
8. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
9. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
10. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
11. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
12. Надавати дитині можливість вибору.
13. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності — немає переваги!
Агресивні діти
1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчати прийнятним способам вираження гніву.
6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.
7. Навчати розпізнаванню власного емоційного стану і стану оточуючих людей.
8. Розвивати здатність до емпатії.
9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
11. Учити брати відповідальність на себе.
Емоційно збудливі діти
1. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
2. Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.
3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
5. Частіше звертайтеся до дитини по імені.
6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.
7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.
10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
11. Не принижуйте дитину, караючи її.
Аутичні діти
1. Приймати дитину такою, якою вона є.
2. Виходити з інтересів дитини.
3. Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.
4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують безпеку дитини).
5. Навчитися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.
6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.
7. Якнайчастіше розмовляти з дитиною.
8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.
9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти та інше).
10. Уникати перевтоми дитини.
| 
