Про наступність у дошкільній та початковій освіті

      У травні 2015 року педагогічні працівники дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів міста були запрошені методичним кабінетом до участі у засіданні круглого столу (заочно) «Наступність у дошкільній і початковій освіті: плавний перехід чи стрибок у прірву?». Свої міркування надіслали директори, завідувачі, учителі початкових класів, вихователі, психологи навчальних закладів міста.

Дискусія точилася навколо таких питань:

• що головне — індивідуальність дитини чи стандарт освіти?
• на що треба орієнтуватись у навчанні — на можливості дитини чи на програму?
• під час навчання педагогу слід чітко дотримуватись програмових вимог чи проявляти творчість?
• що має бути в основі змісту освіти дітей дошкільного віку та молодших школярів?
• хто винен в тому, що діти не хочуть іти до школи?
• чи вирішіть проблему наступності створення комплексів дитячий садок-школа?

      Кожен учасник засідання дотримується думки, що результативність процесу навчання значною мірою залежить від урахування індивідуальних особливостей кожного учня – це не пристосування учня до мети і змісту освіти, а навпаки, пристосування прийомів і методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей дитини з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості.

      Колеги радять одне одному у навчанні орієнтуватись на індивідуальні особливості учнів, будувати навчальний процес так, щоб допомогти кожному учневі у самопізнанні, самореалізації, самовизначенні.

       Творчість учителя є головною складовою, що дозволяє зробити процес навчання цікавим, доступним, а також керуватись правилом від «простого до складного». Під час навчання педагогу слід проявляти творчість, щоб підвищити інтерес до навчання учнів у межах засвоєння програмового матеріалу. Педагог має демонструвати «живе мислення», виступати не як носій інформації, а як людина, здатна так організувати життєдіяльність дитини, щоб вона «знайшла саму себе, визначила своє місце серед інших та набула індивідуального досвіду життя».

      В основі змісту освіти дітей дошкільного віку та молодших школярів має бути гнучке реагування на запити, збагачення знань дитини необхідною якісною інформацією, допомога в реалізації природного потенціалу, орієнтування на загальнолюдські та національні цінності.

      Серед винних у тому, що діти не хочуть йти до школи називали батьків, педагогів, особливості розвитку дитини, конфлікти тощо. Озвучимо думку директора ЗОШ I-III ст.. №3 Пляшник Л.С.: «Найпоширеніша причина, чому сучасні діти не хочуть ходити в школу, це те, що вони не бачать сенсу в навчанні». Добавлю від себе: у сучасного суспільства немає запиту на досвідчену, розумну, самодостатню людину! Звідси усі негаразди.

       Щодо створення комплексів дитячий садок-школа думки розійшлися.

     Учасниками круглого столу також було визначено коло проблем в сучасній дошкільній та початковій освіті, серед яких:

наявність неправильно сформованих стереотипів про навчання в дитячому садку та в початковій школі;

неготовність шестирічної дитини до навчання в школі;

шестирічні та семирічні діти в одному класі;

відсутність єдиного розвивального середовища.

      Проте всі учасники дискусії дійшли згоди в тому, що дошкільне дитинство — це самоцінний період життя дитини, а не «підготовка до школи». І причини дитячих проблем у контексті наступності слід шукати не в дітях, а в дорослих, як педагогах, так і батьках. Попереду новий навчальний рік. Ми впевнені, що майбутнє нашого міста в надійних руках. Кожен із нас добре розуміє, що і як треба робити а якщо не ми, то ХТО?

Методист ММК Р.О.Білецька