Відділ освіти та ММК

Про організацію навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах

у 2013-2014 навчальному році

Головна мета інклюзивної школи – дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в діяльності колективу, забезпечуючи взаємодію учасників групи, турботу одне про одного як членів співтовариства.

Завдання інклюзивної освіти полягає в організації навчально-виховного процесу, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей; розробці системи надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створенні позитивного клімату в шкільному середовищі.

Доцільним у процесі планування роботи загальноосвітнього закладу щодо впровадження інклюзивної освіти на 2013-2014 навчальний рік є дотримання:

• нормативно-правової бази: Постанови КМУ від 15.08.2011 р. №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», листа МОНМСУ від 18.05.12 р. №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», листа МОНМСУ від 02.01.2013 р. №1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання», наказу МОН від 06.12.10 р. №1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів»;
• трактування понять «інклюзивної освіти», як системи освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в класах з інклюзивною формою навчання загальноосвітнього навчального закладу; «інтеграції», як процесу введення дітей з особливими освітніми потребами в загальний освітній простір шляхом створення спеціальних класів загальноосвітнього навчального закладу; «дітей з особливими освітніми потребами», як учнів з порушеннями психофізичного розвитку освітні потреби яких, виходять за межі загальноприйнятої норми; «інклюзивної школи», як закладу освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей;

– особистісно-орієнтованої моделі навчання:

• вчителі визнають, що кожна дитина розвивається у власному темпі і має індивідуальні особливості;
• навчання – це постійний процес;
• учням пропонуються конкретні навчальні завдання з відомим багажем досвіду;
• навчання в школі надихає на нові досягнення і приносить задоволення;
• учні активно залучаються до розв’язання проблем і планування;
• наголос робиться на розумінні основних понять;
• вчителі створюють навчальні ситуації, орієнтовані на прямий досвід, суспільні взаємодії та дослідження;
• вчителі сприймають запитання дітей і скеровують їхнє мислення за допомогою запитань, що потребують розгорнутої відповіді;
• учні працюють парами і малими групами;
• батьки розглядаються як перші вчителі та партнери;
• спілкування з сім’ями починається на початку навчального року і продовжують до закінчення закладу;

         Для організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах району (міста) необхідно:

• розробити наказ по відділу (управлінню) освіти райдержадміністрації (міськвиконкому) про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах району (міста) (додаток 1.);
• розробити наказ загальноосвітнього навчального закладу щодо створення класів з інклюзивною формою навчання та організацію в них навчально-виховного процесу у 2013-2014 н. р. (додаток 2).

Передумовою у забезпеченні успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально-виховного процесу. Індивідуальне планування навчально-виховного процесу має на меті:

– розроблення комплексної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами, що допоможе педагогічному колективу закладу пристосувати середовище до потреб дитини;

– надання додаткових послуг та форм підтримки у процесі навчання;

– організацію спостереження за динамікою розвитку учня.

Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів (додаток 3).

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою її коригування. Зокрема, коли у дитини виникають труднощі у досягненні зазначеної мети, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань. Оформлення та ведення відповідної документації покладається на асистента вчителя.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 р. №1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» у школах де запроваджується інклюзивне навчання, може вводитися посада вихователя (асистента вчителя) для роботи з учнями, які мають вади розумового та (або) фізичного розвитку, з розрахунку 0,5 ставки на клас, у якому навчаються такі діти.

         При введенні ставки асистента вчителя в інклюзивному класі розробляється відповідна посадова інструкція (додаток 4) та визначаються обов’язки вчителя, асистента вчителя та діяльність, яку вони виконують спільно (додаток 5).

         Навчально-виховний процес в класах з інклюзивним навчанням у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи, складеного на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист МОНМСУ від 20.05.2013 р. №1/9-349 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структур 2013/2014 навчального року), з урахуванням потреб учня та особливостей його психофізичного розвитку. Так робочі навчальні плани на 2013/2014 навчальний рік для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку складаються:

• І ступінь (підготовчий, 1-4 класи) – за Типовими навчальними планами спеціальних навчальних закладів цього типу, затверджених наказом МОН України від 03.11.2004 р. №849 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09.2009 р. №852);
• ІІ ступінь (5-10) класи  – за Типовими навчальними планами спеціальних навчальних закладів цього типу, затверджених наказом МОН України від 26.08. 2008 р. №778 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09.2009 р. №852); 11 класи – за Типовими навчальними планами спеціальних навчальних закладів цього типу, затверджених наказом МОН України від 02.11.2004 р. №842, з урахуванням змін, затверджених наказом МОН України від 22.08.2005 р. №489. 

Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо (додаток 6).

Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872, визначено, що у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальними педагогами) таких закладів та відповідними педагогічними працівниками.

         Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 02.01.13 р. №1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання» :

Завдання практичного психолога щодо організації інклюзивного навчання загальноосвітнього навчального закладу

1. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги.
2. Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з вчителями.
3. Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.
4. Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку.
5. Участь в підготовленні документів для розгляду на засіданнях психолого-медико-педагогічних консультацій.
6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями психолого-медико-педагогічних консультацій щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.
7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів, а саме, надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів роботи з нею.
8. Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
9. Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.
10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

Завдання соціального педагога щодо організації інклюзивного навчання загальноосвітньому навчальному закладі

1. Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї.
2. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.
3. Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення причин та труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги.
4. Визначення статуту дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.
5. Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
6. Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.
7. Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння щодо участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.
8. Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.

         Важливим елементом інклюзивного навчання є залучення батьків до навчально-виховного процесу, участі у розробці індивідуальної програми розвитку своїх дітей. Це дає їм змогу відчути, що вони не одинокі, що вони є членами команди, яка підтримає і допоможе у подоланні труднощів. Налагодження партнерських стосунків з батьками, врахування культурних традицій, інтересів родин дає можливість подолати стереотипи у роботі з сім’ями, які мають дітей з обмеженими можливостями. Лише за такої умови, коли батьки, вчителі, асистенти інші фахівці працюють разом, можна сподіватися на успіх у складній справі – адаптації до звичайного життя дітей з особливими освітніми проблемами.