Відділ освіти та ММК

Метод самоконтролю — усвідомлене регулювання уч­нем своєї діяльності задля забезпечення таких її результа­тів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нор­мам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю — запобіган­ня помилкам та їх виправлення.

Показником сформованості контрольних дій, а отже, й самоконтролю є усвідомлення учнями правильності пла­ну діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану. Ефективний засіб формування в учнів навичок самоконтролю — використання колектив­них (фронтальних) перевірок у поєднанні з контролем з боку вчителя. У процесі навчання слід знайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, способами ви­конання, прийомами самоконтролю і шляхами їх удоско­налення. Важливу роль у самоконтролі відіграють педаго­гічна оцінка та самооцінка. Від ефективності самооцінки залежить здатність учня знаходити помилкові дії, запобі­гати їм і таким чином підвищувати результати самокон­тролю. Для самоконтролю нерідко використовують звуко­запис. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може виявити недоліки в техніці читання, інтону­ванні, артикуляції окремих звуків. Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оці­нювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно.

Для формування самокон­тролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставле­ну учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відпо­відь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензуван­ня відповідей інших учнів тощо.

Самоконтроль та самооцінку можна застосовувати до тієї частини знань, умінь і навичок, рівень засвоєння яких можуть легко визначити самі учні — формул, правил, гео­графічних назв, історичних фактів, віршів тощо.

Для організації самоконтролю знань учнів ознайомлю­ють з нормами і критеріями оцінювання знань, звертаю­чи увагу, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду на мету контролю. Результати самоконтролю і са­мооцінки знань з окремих тем фіксують у класному жур­налі. Це робить їх вагомими, впливає на посилення відпо­відальності учнів за навчальну роботу, виховання почут­тя власної гідності, чесності.

Навички і методи самоконтролю

Самоконтроль – це усвідомлення і оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів.

    Самоконтроль передбачає наявність еталону у формі суб’єктивних уявлень або критеріїв і можливість отримання уявлень про дії і стани, які контролюються.

Поява і розвиток самоконтролю обумовлений вимогами суспільства до  соціальної поведінки людини.

Самоконтроль має регулятивну функцію, а також може бути об’єктом вольового регулювання, наприклад, в стресових ситуаціях.

Завдання самоконтролю

Регулююча функція самоконтролю дозволяє людині вирішувати завдання, визначені нею самою або запропоновані ким-небудь. Люди, які володіють мистецтвом самоконтролю, здатні виконувати усвідомлені дії, контролювати прояви своїх емоцій і, керуючись мотивацією, досягати власних цілей або вносити особистий внесок в досягнення колективних цілей.  З психологічної точки зору особливо важливе місце належить емоційному самоконтролю – адже саме в області емоцій і почуттів найповніше проявляеться несвідоме, внутрішнє життя особистості, її психічна реальність.

Форми і навички самоконтролю

Емоційний самоконтроль може мати в деяких випадках форму внутрішнього діалогу з самим собою . Всім нам знайомі поганий настрій  і спалахи емоцій. В громадському транспорті чи інших місцях, де багато людей, нерідко трапляється стикатися з грубістю, нахабством, проявами агресії. Люди імпульсивні, піддаючись емоціям, можуть затіяти сварку і, навіть, бійку. Але ті, хто добре контролює себе, зможуть  знайти гідну відповідь, побічно продемонструвавши людині, що вона не права, чим викличуть повагу до себе.

Якщо особистість здатна усвідомити ситуацію і встановити баланс між емоціями і свідомістю, їй легше контролювати їх прояви і не допустити негативної поведінки, спрямовуючи емоції в правильне русло. В деяких випадках, наприклад, пов’язаних з бізнесом, роботою, соціальними відносинами, які  потребують самодисципліни, витримки, мистецтва володіння собою, навички самоконтролю дуже важливі. Уявіть собі керівника навчального закладу, який, розуміючи, що педагоги дуже погано справились з роботою, прямо на нараді починає стукати кулаком по столу або кричати на колег. Імпульсивність емоційно заражає, але далеко не завжди сприяє ефективній діяльності. Але, якщо  керівник добре володіє собою, якщо його самоконтроль на достатньо високому рівні, він поведе себе інакше. Він не буде поспішати з висновками. Продумавши питання, він збере педагогів, поділиться  з ними своїм ставленням до ситуації, яка склалася, без агресії і  конфронтації, прийме виважене рішення.

Як навчитися прийомам самоконтролю?

Проаналізувавши події, в яких Ви, можливо, проявили недостатньо самоконтролю, слід установити причини, з яких це сталося. В кожному індивідуальному випадку вони можуть бути різними. Можливо вони пов’язані із стресовою ситуацією, а, можливо, обумовлені пережитою в минулому психотравмою. Використовуючи різні методики,  за допомогою психолога слід проводити таку роботу, в результаті якої у Вас буде здійснюватися формування навичок самоконтролю, і з часом Ви будете помічати, як самоконтроль набуває у Вас характеру природного стану, звичної моделі поведінки. Ви зможете брати на себе більше відповідальності за свої емоції, думки, вчинки, дії, бути більш упевненими в собі людьми.