Портфоліо методичного об’єднання
вчителів.
Форми методичної роботи, як правило, подаються
групами відповідно до їх мети. При цьому кожна з форм вирішує певні завдання в
методичному супроводі професійної діяльності педагогів. Метою вчителя може бути
як представлення свого досвіду роботи в методичному заході, так і збагачення
знань через напрацювання колег. Яку саме обрати методичну роботу – вирішувати
Вам!
Форми
методичної роботи з педагогічними кадрами
Методичний
міст –
різновид дискусії, одна із інтерактивних форм методичної роботи. Здійснюється з
метою розвитку практичних навичок. Темою, як правило, обирають проблеми
розвитку, навчання, виховання дітей. Під час здійснення «методичного мосту»
вчителі удосконалюють свої аналітичні вміння. До участі в цій роботі залучають
батьків, педагогів інших загальноосвітніх закладів. Роль ведучого виконує
методист або завуч загальноосвітнього закладу.
Проблемний
стіл – це активна форма методичної роботи, яка
сприяє розвитку в педагогів прагнення самоосвіти, роботи, поглиблення знань.
Заздалегідь готують питання до обговорення, списки рекомендованої літератури,
комплектують творчі мікро групи, створюють прес-центр, який підбиває підсумки,
пропонує рекомендації й випускає методичний бюлетень «Досвід. Проблеми. Пропозиції».
Методичні
посиденьки – форма
методичної роботи, яка допомагає створити сприятливий психологічний клімат у
певній групі педагогів. Пропонують запитання для обговорення, тему оголошують
заздалегідь, щоб усі мали можливість підготуватися. Активне обговорення
проблеми найчастіше відбувається за філіжанкою кави.
Методичний ринг – готують два запитання, є двоє опонентів.
Кожен опонент має групу підтримки. Група аналізу (журі) оцінює рівень захисту
відповідного погляду на питання, підбивають підсумки. Щоб усунути напруження,
треба заздалегідь подумати, чим заповнити паузу (педагогічні ситуації, ігрові
завдання тощо). До
цієї форми роботи належать і «Брейн - ринг», «Що? Де? Коли?», «Щасливий
випадок», «Слабка ланка» тощо. Такі заходи здійснюються за традиційним
сценарієм.
Турніри – теж цікава форма методичної роботи. Розпочинати підготовку до них слід
не пізніше як за місяць до початку. Для здійснення турніру обирають ведучого й
журі. Учителям повідомляють домашні завдання. Потім обирають капітанів та опрацьовують
літературу з теми турніру, обмірковують виконання домашніх завдань.
Передбачається низка запитань, ситуацій, завдань, невідомих команді, які треба
буде розв’язати під час турніру (на відміну від традиційних КВК, що
організовують за одним сценарієм).
Диспути –
це зіткнення ідей, думок, поглядів. З латини «диспут» означає
розмірковувати, розбити. Як інтерактивна форма роботи це може бути усна наукова
суперечка, дебати після доповіді. Як правило, опоненти визначаються
заздалегідь.
Дискусія
– колективне обговорення якогось складного питання.
Заздалегідь готується література відповідно до теми, оформлюється приміщення.
До дискусії готуються всі учасники. Під
час підготовки до цієї форми роботи можуть бути створені мікро групи, які
пропонують свою програму, позицію. Слід зазначити, що «дискусія» з англійської
мови – це те, що підлягає обговоренню, суперечливе. На відміну від диспуту,
наприкінці дискусії формулюється єдине колективне рішення проблеми або
рекомендації. Ось чому слід приділяти особливу увагу організації дискусії,
диспутів як інтерактивних форм обговорення проблеми розвитку дітей шкільного
віку, пошуку оптимальних шляхів поліпшення роботи в ЗНЗ. Важливо правильно
обирати тему, яка відповідала б вимогам сьогодення й стосувалася гострої
проблеми.
Необхідно пропонувати не більше ніж
п’ять запитань. Слід намагатися вичерпати головну проблему дискусії, формувати
її так, щоб була можливість висловити різні погляди щодо висунутої проблеми.
Задля організації дискусії або диспуту створюють ініціативну групу, приміщення
оформлюють плакатами, малюнками, іноді готують спеціальний випуск стіннівки.
Дуже важлива роль ведучого в дискусії, йому слід уміти ясно і чітко
обґрунтовувати вибір теми, зацікавити аудиторію, примусити її думати.
Мозкова атака
«штурм» - одна
із інтерактивних форм методичної роботи, яка сприяє розвитку творчості
вчителів. Цю форму зручно використовувати під час обговорення складних проблем.
Коротка класифікація різновидів «мозкового штурму»
Класичний «мозковий штурм»
Передусім,
це метод роботи групи, головним завданням якої є пошук альтернативних варіантів
розв’язання проблемної ситуація.
Проблеми розрізняються за типом:
·
аналітичні, або «проблеми причини» (чому
батьки дітей, які мешкають поруч з нашим шкільним закладом віддають своїх
дітей до інших навчальних закладів?);
·
синтетичні (як забезпечити іміджеву рекламу
закладу, якщо батьки мають негативну інформацію про нашу роботу?);
·
проблеми вибору (як найшвидше й найефективніше
підвищити рівень педагогів загальноосвітнього закладу, покращити
матеріально-технічну базу ЗНЗ, залучити до співпраці батьків тощо).
Анонімний «мозковий штурм»
Передбачає попереднє збирання пропозицій та
ідей щодо засідання, присвяченого розв’язанню цієї проблеми. Учасникам
пропонують сформулювати свої пропозиції в письмовій формі й передати ведучому.
Керівник презентує одну ідею, потім – іншу (але не називає автора), а учасники
намагаються розвинути ці пропозиції. Зауважимо, що така форма здійснення
«мозкового штурму» не має елемента стимуляції щодо взаємного обміну думками.
Дидактичний «мозковий штурм»
(техніка Літта) маловідома форма здійснення «мозкового
штурму». Ця техніка вирізняється тим, що точна постановка проблеми відома лише
ведучому. Він поступово підводить учасників до проблеми, пропонуючи лише
аспекти її розв’язання, вказуючи на особливі умови, завдяки яким проблему можна
розв’язати.
Дидактичний
«мозковий штурм» найбільш оптимальний
наприкінці серії методичних заходів. Так, упродовж року заступник директора з
навчально-виховної роботи запланував чотири заняття проблемного семінару за
темою «Розвиток творчого потенціалу дитини засобами мистецтва». На останньому
засіданні керівник семінару може запропонувати «мозковий штурм», що буде
своєрідним підсумком. Отже, проблему буде окреслено краще, а учасники
дидактичного «мозкового штурму» утримаються від поспішних рішень без урахування
всіх аспектів.
Ділові педагогічні ігри
Це активні форми вільного професійного
самовияву педагогів, що реалізується шляхом розігрування педагогічних ситуацій,
наближених до реальних. Ділові ігри, як свідчить практика, допомагають наблизити
навчання в методичних об’єднаннях і на кафедрах до педагогічної практики. Це
стимулює учасників гри до переосмислення аналогічних ситуацій, що виникли свого
часу в їхній практичній діяльності, та адекватно оцінити їх.
| 
